УкраїнськаРусскийEnglish

Факультет інформаційних технологій
та компютерної інженерії

Вінницького національного
технічного університету


УВАГА!

На ФІТКІ з 2019-2020 н.р. впроваджено НОВІ бакалаврські ОСВІТНІ ПРОГРАМИ:

«СИСТЕМНЕ ПРОГРАМУВАННЯ» у рамках спеціальності 123 «Комп’ютерна інженерія»,прийом 25 осіб на денну форму навчання

«КІБЕРБЕЗПЕКА КРИТИЧНИХ СИСТЕМ» у рамках спеціальності 125 «Кібербезпека»,прийом 25 осіб на денну форму навчання

Факультет initki.vntu.edu.ua готує висококваліфікованих фахівців галузі знань 12- Інформаційні технології за освітніми програмами Бакалаврату, Магістратури, Аспірантури зі спеціальностей:

121 Інженерія програмного забезпечення /кафедра Програмного забезпечення - pmos.vntu.edu.ua /

122 Комп’ютерні науки /кафедра Комп’ютерних наук - kn.vntu.edu.ua/

123 Комп’ютерна інженерія /кафедра Обчислювальної техніки - ot.vntu.edu.ua/

  • освітня програма - Комп’ютерна інженерія
  • освітня програма - Системне програмування

125 Кібербезпека /кафедра Захисту інформації - zi.vntu.edu.ua /

  • освітня програма - Безпека інформаційних і комунікаційних систем
  • освітня програма - Кібербезпека критичних систем

Ґрунтовну математичну підготовку студентів забезпечує кафедра Вищої математики- initki.vntu.edu.ua/wm


Корисні посилання

Журнал  "Інформаційні технології та комп'ютерна інженерія" Науково-технічний центр "Аналого-цифрові системи" Науково-технічна конференція підрозділів ВНТУ - ФІТКІ Локальна мережева академія CISCO ВНТУ Конференція «Методи та засоби кодування, захисту й ущільнення інформації» Кафедра ОТ у мережі Facebook

Банер
Банер
Футбольна команда ІнІТКІ PDF Друк e-mail
Новини - Останні новини

dsc04924_1

Спробуйте вгадати, де можна почути, як величезний натовп у сто тисяч голосів із захопленням співає національний гімн? Відповідь однозначна - тільки на футболі! І наш стадіон ім. Я. І. Кулика неодноразово збирав велику кількість прихильників цієї захоплюючої гри. Студенти і викладачі ВНТУ охоче йдуть на матчі за участю команд своїх інститутів. Команда ІнІТКІ зібрала талановитих, перспективних хлопців.

«Цього року було організовано справді хорошу команду, - говорить віце-капітан збірної ІнІТКІ Володимир Логоша. - Олександр Миколайович Ткаченко став ініціатором її формування». Останній матч чемпіонату університету з футболу наша команда виграла у футболістів ІнАЕКСУ з рахунком 2:0, показавши злагоджену гру як в обороні, та і в центрі поля та нападі. Голи забили Ярослав Баліцький зі штрафного з-за меж карного майданчика та Дмитро Абрамов, який замкнув навіс з правого флангу. Інші матчі чемпіонату перенесено на весну. У поєдинках Кубку ректора наші футболісти, на жаль, грали не зовсім вдало, але тоді команда грала іншим складом і тільки починала формуватися та зіграватися.

Тренує команду ІнІТКІ асистент кафедри ОТ Олександр Кадук, а капітан - студент групи 1КС-09сп Ярослав Баліцький. Основу команди складають: Володимир Сабодаш, Сергій Шалева, Володимир Логоша, Муаяд Альхаддад (Палестина), Савікейа Лукаш (Ангола), Олександр Алексєєв, Олександр Волков, Віктор Олесь, Монар Харсон Крістіан (Еквадор), Макай Жорже (Ангола), Богдан Янчук, Роман Марчук, Андрій Павловський, Денис Пухтіцький, Сергій Лещенко, Євген Бережнюк.

«Ми азартні, у нас є неабиякий потенціал, велике бажання перемогти, стратегія, старанність, талановитість», - стверджує Володимир. Звичайно, для прогресу нашим футболістам потрібно ще багато тренуватися, а також матеріально-технічна база. На превеликий жаль, наша команда, поки що, не має всього необхідного для повноцінних тренувань. Сподіваємось, що дуже скоро спортсмени ІнІТКІ покажуть «вищий клас» гри у футбол, адже вони докладають максимум зусиль для вдосконалення».

Нашу розмову продовжує Олександр Миколайович Ткаченко.

- Знаєте, я дивився гру на Кубок ректора, коли ІнІТКІ програв енергетикам 0:2. У мене потім тиждень був поганий настрій. І навіть не тому, що наші програли. По-перше, вони виглядали приреченими попри всі зусилля Макая, який боровся, як міг. По-друге, на стадіоні нас, тих, хто вболівав за ІнІТКІ (тобто аплодував своїм, щось вигукував, а не сидів з кривою посмішкою, заздалегідь знаючи, чим все закінчиться)  було лише п'ятеро, а решта стадіону підтримувала енергетиків. І коли після чергового зіткнення Макая, підтримуючи, вивели з поля, крім нас йому ніхто навіть не похлопав, хоча так роблять усі вболівальники в усіх країнах. І я подумав, ну чого цей хлопець з далекої Анголи жертвує своїм здоров'ям за ІнІТКІ, може, він один не знає, що ми обов'язково програємо?

І мені дуже захотілося побачити повний стадіон вболівальників, які прийшли б підтримати саме НАШУ команду, а не суперників. І НАШИХ футболістів, які вийшли ГРАТИ у справжній футбол, щоб порадувати своїх вболівальників. І НАШОГО тренера,  який би обрав з півтисячі  студентів 20 кращих футболістів і грамотно розставив їх по позиціях, а не розповідав би їм, що ми будемо грати за схемою 4-4-4. Тому  я підійшов до Олександра Кадука, гравця збірної ВНТУ і за сумісництвом нашого викладача, і попросив його стати тренером нашої команди. Він погодився, але одразу сказав, що для тренувань потрібні м'ячі і поле. І тут я вперше зрадів, тому що почув не звичні заклики типу "давайте..., ми мусимо..., ви особисто відповідаєте...", а абсолютно правильні слова розумної людини.

Я одразу пішов на кафедру фізвиховання, де мені, звичайно, пояснили, що м'ячі є тільки для збірної університету, а на полі будуть міняти газон. І взагалі існує думка про студентів ІнІТКІ, що вони - інтелектуали та індивідуалісти, тому у футбол грають погано. І на підтвердження цих слів повідомили, що жодного гравця з ІнІТКІ у збірній університету немає. І від того мені ще більше захотілося побачити, як наші колись обіграють енергетиків, тому що у збірній університету їх найбільше.

Я бачив, як наші раділи, коли виграли у ІнАЕКСУ і радів за них. І як цю гру дивився Анатолій Миколайович Голубович, завідувач кафедри фізвиховання і головний футбольний фахівець у ВНТУ, і від цього радів ще більше (хай знає наших!). Я тоді ще запитав у Кадука, чому наші, виграючи 2:0, не катають м'яч, не тягнуть час, а майже всією командою лізуть на ворота суперників? Він пояснив, що вони не звикли вигравали, і тому не вміють грати у такий футбол. І я так і не знаю, це добре чи погано.

img_2868Я думаю, що завдяки Борису Івановичу й Анатолію Миколайовичу футбол прийшов до нашого університету всерйоз і надовго. І це дуже добре, бо єдине місце, де в принципі можуть зібратися разом викладачі та студенти, двійочники та відмінники, щоб відчути себе єдиним колективом - це стадіон. Це чудовий шанс, яким можна скористатися, а можна і спокійно прогавити. І хотілося б, щоб кожен гравець нашої збірної виходив на поле у футболці, на якій було б написано його прізвище, і відчував би гордість за те, що грає за ІнІТКІ. Тому ми звертаємося до наших випускників минулих років, які, працюючи в різних установах і на фірмах, могли б допомогти нам з пошуком спонсорів для придбання форми та м'ячів.

А взагалі дуже класно, що в нашій команді грають хлопці з різних країн. Я тепер, дивлячись африканський Кубок націй, вболіваю за Анголу, яка приймає цей турнір. Вона зіграла у стартовому матчі з Малі 4:4. В Європі так не грають, тут футбол більш раціональний і передбачуваний. А еквадорська команда ЛДУ Кіто взагалі виграла Копа Судамерикана, хоча там  грали суперклуби з Аргентини та Бразилії. Думаю, що завдяки поєднанню різних стилей і підходів до футболу і наша команда навчиться грати у видовищний, атакуючий футбол, який приведе на стадіон всіх її прихильників, і не обов'зково тільки з ІнІТКІ.

Останнє оновлення на Вівторок, 12 жовтня 2010, 14:03
 
Інститут інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії. Вінницький національний технічний університет.