УкраїнськаРусскийEnglish

Факультет інформаційних технологій
та компютерної інженерії

Вінницького національного
технічного університету


УВАГА!

Наш Факультет визнано найкращим у ВНТУ

За підсумками рейтингування 2017-2018 н.р. ФІТКІ посів I місце в університеті

Факультет initki.vntu.edu.ua готує висококваліфікованих фахівців галузі знань 12- Інформаційні технології за освітніми програмами Бакалаврату, Магістратури, Аспірантури зі спеціальностей:

121 Інженерія програмного забезпечення /кафедра Програмного забезпечення - pmos.vntu.edu.ua /

122 Комп’ютерні науки /кафедра Комп’ютерних наук - kn.vntu.edu.ua/

123 Комп’ютерна інженерія /кафедра Обчислювальної техніки - ot.vntu.edu.ua/

125 Кібербезпека, спеціалізація - Безпека інформаційних і комунікаційних систем /кафедра Захисту інформації - zi.vntu.edu.ua /

Ґрунтовну математичну підготовку студентів забезпечує кафедра Вищої математики- initki.vntu.edu.ua/wm


Корисні посилання

Журнал  "Інформаційні технології та комп'ютерна інженерія" Науково-технічний центр "Аналого-цифрові системи" Науково-технічна конференція підрозділів ВНТУ - ФІТКІ Локальна мережева академія CISCO ВНТУ Конференція «Методи та засоби кодування, захисту й ущільнення інформації» Кафедра ОТ у мережі Facebook

КонкурС++ PDF Друк e-mail
Новини
alt

23-25 березня 2009 року ВНТУ гостинно приймав учасників Всеукраїнського конкурсу студентських робіт з напрямку «Інформатика, обчислювальна техніка та автоматизація». Такі конкурси вже стали гарною традицією нашого закладу.


Змінюються напрямки, змінюються учасники, але залишається незмінним ентузіазм, прагнення наукового пізнання, наполегливість, цікавість, допитливість, натхнення, власне, все, що є метою наших щорічних зустрічей. Радо зустрічали ми гостей і цього року. Єдине, чого не змогли забезпечити, то це – погоди. Місто над Бугом (за легендою з давньої слов’янської Буг – багатство світла і води) компенсувало відсутність сонячного світла надмірністю води у вигляді дощу і мокрого снігу. Але погодні умови не завадили учасникам ані у виконанні  робочої програми, ані у відвідуванні їдальні, ані у подальших розвагах. Одесити, харків’яни, кияни, львів’яни були у захваті від відвідування музею імені П. І. Чайковського, музею-садиби М. І. Пирогова, художнього музею ВНТУ.


На березі тихої річки з простенькою назвою Рів (притока Південного Бугу) розкинулося мальовниче містечко Браїлів, перша згадка про укріплення якого відноситься до 15 століття. За часів Богдана Хмельницького Браїлів перетворюється на сотенне містечко.


Францішек Салезій Потоцький у 1740 році засновує костел з кляштором тринітаріїв. Завершив будівництво близько 1780 року Станіслав Щенсни Потоцький.


На початку XIX століття Браїлів переходить від Потоцьких до Феліціана Юковського. Той 1868 року продав маєток Карлу Федоровичу фон Мекку, відомому залізничному підприємцю. Свою кар’єру підприємця він розпочав завдяки мудрій пораді дружини Надії Філаретівни, жінки прогресивної, розумної, ділової, далекоглядної, але, разом з тим, ніжної, романтичної, вразливої, з душею відкритою для прекрасної музики, яка згодом стала меценатом славетного композитора Петра Ілліча Чайковського.


alt

Навесні 1878 року Чайковскький отримав запрошення приїхати до Браїлова і відразу ж погодився. Все тут чекало на нього: чудовий рояль, фісгармонія, ноти та книги, конвалії, зібрані дбайливою рукою. В Браїлові написані перша оркестрова сюїта, опера «Орлеанська діва», п'єси для скрипки, 7 романсів, серенада Дон Жуана, «Піліпінелла». На наступний рік Петро Чайковський знову був в Браїлові. В серпні 1879 року він три тиждні жив на сусідньому хуторі Семаки. Існує версія, що завдяки тому, що зовнішність Надії Філаретівни була не зовсім приваблива і вона любила не тільки музику Петра Ілліча, але таємно і його самого, вона стала ініціатором умови спілкування з ним лише за допомогою листування. Вони ніколи не зустрічалися, не розмовляли одне з одним, хоча одного разу це майже сталося.


Під час перебування Чайковського в Семаках мало відбуватися святкування дня народження сина Надії Філаретівни, вона попросила композитора на кілька днів переселитися до Браїлова. Петро Ілліч виконав її прохання, але в пору фіолетових сутінків його захопило непереборне бажання хоч здалеку глянути на людину, яка зробила для нього так багато. Підійшовши до маєтку він вирішив сказати хоч кілька слів вдячності жінці, яка допомагала йому не тільки матеріально, але і надихала його на чудові твори.  Він наблизився до неясного жіночого силуету, але вона інтуїтивно відчувши присутність свого друга, лише мовила: «Помните о соглашении», і швидко майнула до будинку. Листування тривало 13 років. Припинилася дружба з ініціативи Надії Філаретівни після одруження композитора. Через три роки він помер. Фон Мекк пережила Чайковського на п’ятдесят днів.


Ось така романтичну історію почули конкурсанти в будинку, де проживали  по черзі Петро Ілліч Чайковський та Надія Філаретівна фон Мекк.


alt

У 1768 році в Браїлові було завершено будівництво ансамблю Троїцького монастиря. В монастирі було три храми: Троїцький (найбільший, побудований 1778 р.), Преподобних Антонія та Феодосія Печерських, Св. Миколая. Діяло училище, де навчали дівчат-сиріт та дочок дияконів. З початком комуністичної епохи для монастиря почались важкі часи, після багатьох знущань його закрили.


В 1989 р. монастир було повернуто Православній церкві. 19 березня 1990 р. відслужена перша служба. За 10 років відновлено храм.


В монастирі є свої шановані святині. Це ікони Божої Матері Браїлово-Почаївська, Браїлово-Ченстоховська та Троєручиця. В IX столітті, під час іконоборства, за те, що  преподобний Іоанн Дамасскін почитав ікони, на нього було донесено імператору Льву ІІІ Ісавру із звинуваченнями  в державній зраді. Каліф наказав відрубати руку і повісити її на площі серед базару. Ввечері святий Іоанн випросив у каліфа відрубану руку, і приклавши її до суставу молився  навколішки перед іконою Божої Матері. Преподобний просив Богоматір зцілити його руку, якою він писав захищаючи Православ’я. Після довгої молитви він задрімав і побачив уві сні, що Пречиста звертається до нього і обіцяє зцілення. При цьому Мати Божа повеліла йому без ліні трудитися цією рукою. Прокинувшись від сну, преподобний Іоанн побачив, що рука непошкоджена . Із вдячності за таке чудотворне зцілення він приклав до ікони срібну руку, від чого ікона і отримала назву Троєручиця.


Ми побували також і в монастирі, приклалися до чудотворної ікони, після цього маємо позбутися усіх хвороб. У всякому випадку, незважаючи на холод, нових ні в кого не з’явилося.


До Вінниці поверталися з чудовими враженнями, а попереду були ще дискотека і каток. Після такого напруженого дня наші гості із задоволенням танцювали та розважалися.


alt

25 березня продовжувалася робота учасників конкурсу: доповіді, запитання, дискусії. Після завершення робочої частини конкурсанти відвідали художній музей ВНТУ.  Море вражень, здивування, захоплення, коментарі щодо того, що під час відвідування технічних закладів їх так ніхто не дивував, зазвичай  як експонати демонстрували шестерні, вали, мікросхеми, а не картини, скульптури, виставку студентських робіт.


Далі відбулася урочиста подія, а саме — нагородження учасників конкурсу. Всіх учасників особисто вітав ректор ВНТУ Борис Іванович Мокін. Крім дипломів переможцям на згадку він вручив медалі нашого університету.


Після церемонії нагородження найстійкішим конкурсантам було запропоновано відвідати музей-садибу М.І. Пирогова.


Національний музей-садиба М.І. Пирогова розташований в південно-західній частині Вінниці, у мальовничій садибі Вишня, де впродовж останніх двадцяти років свого життя(1861-1881 рр.) жив і працював видатний вчений, геніальний хірург, анатом, творець воєнно-польової хірургії, засновник Товариства Червоного Хреста, прекрасний педагог і громадський діяч Микола Іванович Пирогов.


Метою діяльності Національного музею-садиби М.І. Пирогова є збереження особливого культурного середовища, яке було за життя вченого. Це визначає сенс музею, представленого взаємозв'язаною системою об'єктів культурної спадщини і пам'яток садово-паркового мистецтва, до складу яких входять:

  • будинок, в якому жив М. І. Пирогов, і де розміщена експозиція про його життя і діяльність;
  • музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної М. І. Пирогова в його садибі Вишня;
  • церква-некрополь, де покоїться набальзамоване тіло ученого;
  • меморіальний парк, в якому збереглися дерева, посаджені М. І. Пироговим.

Наші гості побували не лише в музеї-садибі, але і вшанували пам’ять великого вченого, відвідавши усипальницю, де покоїться його тіло. Далі наші гості здійснювали екскурсії по магазинах, але це вже самостійно.

Останнє оновлення на Четвер, 09 грудня 2010, 19:04
 
Інститут інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії. Вінницький національний технічний університет.